Виноски у дипломній роботі мають пов'язувати конкретне твердження з джерелом, яким ви справді користуєтеся. У системі, яку часто називають оксфордською, перше посилання містить повніший опис публікації, а наступні можуть скорочуватися за прийнятими правилами. Спочатку з'ясуйте вимоги своєї спеціальності, визначте тип джерела, запишіть правильну сторінку й перевірте зв'язок із бібліографією.
У документі вже кілька десятків виносок. Одна книжка з'являється під трьома назвами, «там само» залишилося після перенесеного абзацу, а вебсторінка має лише адресу. Не обов'язково починати з ручного виправлення кожної коми. Простіше впорядкувати один завершений ланцюжок: публікація, нотатка, перше посилання, повторне посилання і кінцевий список. Саме такий спосіб роботи показано в цьому посібнику.
Приклади стосуються книжок, розділів, наукових статей та інтернет-матеріалів. Вони пояснюють оформлення і не замінюють інструкцій факультету. Йдеться передусім про системи виносок, із якими можна зіткнутися під час навчання в Польщі. Якщо потрібна загальна перевірка всього списку, перегляньте також посібник про узгодженість джерел, виносок і бібліографії.
Підрядкові виноски й оксфордський стиль - що саме ви обираєте?
Слово «підрядкова» визначає розташування виноски, а «оксфордська» - назву, яку вживають щодо певних систем цитування. Виноска внизу сторінки може містити дані публікації, коротке пояснення терміна або коментар до аргументу. Саме розташування не встановлює правил опису джерела.
У польських академічних інструкціях назва «оксфордські виноски» часто позначає традиційні бібліографічні посилання: номер у тексті та опис унизу сторінки. Однак вимоги установ відрізняються порядком елементів, зазначенням видавництва, способом скорочення й пунктуацією. Немає одного прикладу, який можна без перевірки перенести до будь-якої бакалаврської чи магістерської роботи.
Також не ототожнюйте цей запис автоматично з OSCOLA - конкретною системою цитування правових джерел. Спільне слово Oxford не означає тотожності правил. У статті використано показовий польський варіант з ініціалом імені, прізвищем, назвою і вихідними даними. Якщо ваша інструкція вимагає іншого порядку, послідовно змініть зразок у всьому документі.
З'ясуйте п'ять речей до першої виноски
- Звідки походять чинні вимоги і яку версію ви використовуєте?
- Як виглядає погоджений опис книжки, розділу та статті?
- Чи дозволені «tamże», «ibidem» і «dz. cyt.»?
- Які дані й порядок потрібні в кінцевій бібліографії?
- Де відносно лапок і розділових знаків має стояти номер посилання?
Зберіть дані джерела, перш ніж оформлювати посилання
Відкрийте саме ту публікацію, якою користувалися. У книжці порівняйте титульну сторінку та сторінку з вихідними даними, у статті - першу сторінку й запис видавця. Опис інтернет-магазину може стосуватися іншого видання. Прізвище на обкладинці збірника може належати редактору, а не автору прочитаного розділу.
Поруч із кожною нотаткою зберігайте повні дані документа, його тип і місце, де викладено використану думку. Окремо записуйте сторінки всієї статті або розділу та сторінку конкретного фрагмента. Це різні відомості. Бібліографія ідентифікує публікацію, а виноска допомагає знайти місце, до якого ви звертаєтеся.
Робоча картка джерела може містити автора чи авторів, назву, редакторів тому, номер видання, видавництво, місце і рік, журнал, том і номер, діапазон сторінок або номер статті, DOI чи адресу. Не всі поля стосуються кожного документа. Залиште недоречне поле порожнім замість того, щоб додавати вигаданий номер журналу до звіту.
Відокремлюйте власні нотатки від цитат. Позначення дослівно скопійованого фрагмента вже під час читання знижує ризик згодом прийняти його за власне речення. Якщо нотатка містить лише «автор, сторінка 12», допишіть назву та видання, перш ніж відкласти файл.
Як оформити виноску до книжки одного автора?
Нижче використано справжню публікацію Мацея Сидора у відкритому доступі. Авторство, видавця, рік і DOI можна перевірити на сайті видавництва Природничого університету в Познані. Зразок показує структуру опису й не приписує книжці вигаданої цитати.
Перша виноска - показовий варіант
M. Sydor, Wskazówki dla piszących prace dyplomowe, Wydawnictwo Uniwersytetu Przyrodniczego w Poznaniu, Poznań 2014, s. [сторінка використаного фрагмента].
Поле у квадратних дужках потрібно заповнити після читання. Це не готове посилання на підтвердження будь-якого твердження. Якщо інструкція вимагає номера видання, зазначте його за її зразком.
У цьому варіанті назву книжки виділено курсивом. Прізвище ідентифікує автора, вихідні дані - потрібне видання, а кінцеве «s.» - конкретну сторінку. Це польське скорочення слова «сторінка»; використовуйте позначення, передбачене мовою та правилами документа. Інше видання чи переклад потребує відповідних даних і може мати іншу пагінацію.
Не перетворюйте двох авторів на «автора й редактора» лише тому, що друге прізвище менш помітне. Збережіть порядок авторів, указаний у джерелі. Правила скорочення довгого переліку прізвищ залежать від інструкції. У робочій картці зберігайте повне авторство, навіть якщо фінальний стиль дозволяє скорочення.
Книжка за редакцією та розділ у колективній праці
Спершу визначте, чи посилаєтеся ви на весь том, чи на текст конкретного автора. Редактор відповідає за підготовку збірника, але через це не стає автором усіх розділів. Якщо ви обговорюєте думку з окремого розділу, почніть опис з його авторів.
Том загалом
P. V. Marsden, J. D. Wright (red.), Handbook of Survey Research, wyd. 2, Emerald Group Publishing, Bingley 2010.
Це справжнє видання за редакцією. Загальне посилання на весь том не визначає конкретної сторінки. Якщо йдеться про певний фрагмент, потрібне його місце; часто доречнішим буде опис розділу. У польському зразку «red.» означає редакторів, а «wyd. 2» - друге видання.
Розділ у цьому томі
J. A. Krosnick, S. Presser, Question and Questionnaire Design, [w:] P. V. Marsden, J. D. Wright (red.), Handbook of Survey Research, wyd. 2, Emerald Group Publishing, Bingley 2010, s. [сторінка використаного фрагмента].
Увесь розділ займає сторінки 263-313. Цей діапазон можна зазначити в бібліографічному описі розділу. Він не замінює автоматично сторінки конкретної наведеної думки. Польське «[w:]» у цьому зразку означає «у».
Якщо автор розділу обговорює дослідження іншої особи, це ще не означає, що ви прочитали оригінальне дослідження. Не переписуйте його опис як власне безпосереднє джерело. Знайдіть оригінал або позначте вторинне цитування за прийнятими правилами.
У записі розділу збережіть обидва рівні інформації: автора та назву частини, редакторів і назву всього тому. Заміна автора розділу редактором є помилкою атрибуції. Саме виправлення курсиву її не усуне.
Виноска до наукової статті - сторінки та номер статті
Завантажена з інтернету стаття залишається науковою статтею. Не зводьте її опис до назви сайту, на якому розміщено PDF. Перевірте авторів, назву, журнал, рік, том, номер випуску та сторінки або ідентифікатор статті. DOI зазначайте, якщо публікація його має й обраний варіант цього вимагає.
Справжня стаття з номером замість діапазону сторінок
G. O. Boateng, T. B. Neilands, E. A. Frongillo, H. R. Melgar-Quiñonez, S. L. Young, Best Practices for Developing and Validating Scales for Health, Social, and Behavioral Research: A Primer, «Frontiers in Public Health» 2018, т. 6, стаття 149, DOI: 10.3389/fpubh.2018.00149, [місце використаного фрагмента].
Число 149 тут є номером статті. Запис «с. 149» означав би інше. Версія PDF має власні номери сторінок, а HTML - поділ на секції. Оберіть локалізатор, який відповідає справді використаному матеріалу та вимогам роботи. Не вигадуйте діапазон 149-166 лише тому, що файл містить кільканадцять сторінок.
Коли журнал використовує звичайну пагінацію, бібліографія може містити повний діапазон статті, а виноска - сторінку потрібного фрагмента. Номер випуску не є номером тому. Якщо сайт видавця подає обидва, розпізнайте їх перед скороченням запису.
Інтернет-джерело без автора або дати
Для самостійної вебсторінки підготуйте опис конкретного матеріалу: особистого або інституційного автора, назву, дату, якщо її зазначено, та адресу. У багатьох традиційних інструкціях додають дату звернення. Однак вона не замінює дати публікації.
Шаблон для заповнення
[Автор або установа], [Назва конкретної сторінки], [дата публікації, якщо вказана], [точна адреса], [дата звернення: фактична дата].
Це шаблон, а не опис наявної публікації. Видаліть поля, яких немає у вашому стилі, та заповніть решту перевіреними даними.
Прикладом матеріалу установи є Wytyczne dla autorów publikacji KSAP за адресою ksap.gov.pl/ksap/ksap/wydawnictwo/wytyczne-dla-autorow-publikacji. Власну виноску підготуйте після перевірки авторства та дати, зазначеної для сторінки. Рік copyright у підвалі всього сайту не встановлює рік підготовки саме цього тексту.
- Немає прізвища: перевірте, чи автором є установа. Видавець або власник сайту не стає автоматично автором кожного матеріалу. Якщо авторство не встановлено, починайте опис так, як передбачає інструкція, часто з назви.
- Немає дати: застосуйте дозволене вимогами позначення, наприклад «b.d.», якщо саме його передбачають польські правила. Не вгадуйте рік за назвою файла.
- Немає сторінок: використовуйте дозволений локалізатор, наприклад заголовок секції. Не додавайте номера сторінки, якого джерело не має.
- Змінний зміст: збережіть дату звернення і, за можливості, версію або архівний запис використаного матеріалу.
Сторінка результатів Google не є джерелом статті, яку ви через неї знайшли. Відкрийте документ і посилайтеся саме на нього. Якщо потрібного матеріалу ще немає, поверніться до посібника про пошук та оцінювання літератури для роботи.
Повторне цитування: «tamże», «ibidem» і скорочена назва
Повна й скорочена виноски мають ідентифікувати ту саму публікацію. Мета не в максимальному скороченні. Читач повинен без здогадок зрозуміти, до якої книжки ви повертаєтеся. Можна зустріти варіант зі скороченою назвою або варіант із «dz. cyt.» чи «op. cit.». Обирайте рішення, погоджене у ваших вимогах.
Варіант А: прізвище й упізнавана коротка назва
- M. Sydor, Wskazówki dla piszących prace dyplomowe, Wydawnictwo Uniwersytetu Przyrodniczego w Poznaniu, Poznań 2014, s. [A].
- Tamże, s. [B].
- J. A. Krosnick, S. Presser, Question and Questionnaire Design, [w:] P. V. Marsden, J. D. Wright (red.), Handbook of Survey Research, wyd. 2, Emerald Group Publishing, Bingley 2010, s. [C].
- M. Sydor, Wskazówki dla piszących..., s. [D].
Літери A-D позначають поля для справжніх номерів сторінок. Послідовність показує порядок джерел, а не чотири готові цитати. У другій виносці «tamże» має однозначне попереднє джерело. У четвертій воно вказувало б на розділ Кросніка й Прессера, тому знову зазначено прізвище та назву книжки Сидора.
Варіант Б: «dz. cyt.» або «op. cit.»
Якщо інструкція дозволяє такий запис, повторне посилання може виглядати так: «M. Sydor, dz. cyt., s. [D]». Польське «dz. cyt.» означає раніше цитовану працю. Якщо ви посилаєтеся на кілька праць одного автора, самого скорочення недостатньо, щоб їх розрізнити. Додайте впізнавану частину назви за інструкцією, наприклад «M. Sydor, Wskazówki dla piszących..., dz. cyt., s. [D]».
«Ibidem» - латинський відповідник, який виконує функцію, подібну до польського «tamże», тобто «там само». Інша сторінка потребує нового локалізатора. Якщо попередня виноска містить кілька публікацій, скорочення може бути неоднозначним. Тоді зрозуміліше прямо назвати автора й назву у варіанті, дозволеному вимогами.
Не переносьте ці скорочення автоматично до посилань APA. Не змішуйте довільно польські й латинські варіанти, якщо інструкція вимагає однієї системи. Конкретні приклади скорочень можна порівняти у вимогах видавництва KSAP. Це правила конкретного видавця, а не універсальна інструкція для всіх університетів.
Цитата, перефразування і сторінка - що підтверджує виноска?
У цитаті ви відтворюєте слова джерела, а під час перефразування викладаєте його думку власними словами. В обох випадках потрібно зазначити походження інформації. Сама виноска не перетворює дослівно запозичене речення на перефразування. Цитату слід позначити та звірити з оригіналом.
Номер сторінки беріть із пагінації самого документа. Перші екрани PDF можуть містити обкладинку й вступні сторінки. Тому екран 15 не обов'язково відповідає друкованій сторінці 15. Записуйте номер, видимий у публікації, а за його відсутності використовуйте інший дозволений локалізатор.
У традиційних системах виносок сторінка конкретної думки може вимагатися й при перефразуванні. Перевіряйте власні правила замість перенесення вимог або винятків з іншої системи. Якщо абзац зіставляє три джерела, позначте кожне в належному місці. Одна виноска наприкінці може не пояснити, якому автору належить певне твердження.
Польське «por.» не є універсальним замінником правильно оформленого перефразування. Використовуйте його у функції, передбаченій інструкцією. Так само «zob.» має справді скеровувати до корисного матеріалу. Додаткове скорочення не виправдовує посилання на публікацію, зміст якої не перевірено.
Від виноски до бібліографії: одна публікація, дві функції
Виноска веде до використаного місця. Бібліографія дозволяє знайти публікацію загалом. Тому кінцевий опис книжки зазвичай не містить сторінки окремої цитати. Опис розділу чи статті може натомість охоплювати повний діапазон сторінок, якщо цього вимагає стиль.
Приклад книжки в алфавітній бібліографії
Sydor M., Wskazówki dla piszących prace dyplomowe, Wydawnictwo Uniwersytetu Przyrodniczego w Poznaniu, Poznań 2014.
Тут не додаємо «s. [D]» з окремої виноски. Прізвище стоїть на початку відповідно до показового варіанта списку. Якщо вимоги встановлюють інший порядок даних, дотримуйтеся їхнього зразка.
Після завершення розділу перевірте, чи джерела з виносок мають відповідні записи у списку й чи кожен запис має підставу залишатися в роботі. Винятки залежать від стилю та виду матеріалу. Виноска, яка лише пояснює ваше власне умовне позначення, не обов'язково потребує окремого бібліографічного запису.
Не створюйте бібліографію копіюванням усіх виносок одну за одною. Так ви отримаєте повторення, «там само», різні сторінки однієї книжки та неповні назви. Створіть один повний запис для кожної справді окремої публікації, а потім упорядкуйте список за вимогами.
Практичний порядок дій: упорядкуйте чотири посилання
Припустімо, що в розділі є два посилання на книжку Сидора, одне на розділ Кросніка й Прессера, а потім ви знову повертаєтеся до Сидора. Це організаційна вправа. Вона не передбачає, що ці публікації підтверджують будь-яке речення, яке ви написали заздалегідь.
- Перевірте речення та відкрийте джерело. Знайдіть фрагмент, який справді його обґрунтовує. Якщо такого немає, виправте твердження або знайдіть відповідний матеріал і прочитайте його.
- Заповніть дві картки публікацій. Одна стосується книжки, друга - розділу з даними всього тому. Місця використання запишіть окремо для кожного посилання.
- Вставте перші посилання в обраному варіанті. Не додавайте вручну цифр, які лише імітують виноски. Узгодьте запис із погодженими прикладами.
- Перевірте кожне повторення. Безпосередньо після тієї самої книжки можна використати дозволене «tamże». Після іншого джерела поверніться до однозначного прізвища й назви або дозволеного варіанта з «dz. cyt.».
- Перенесіть один абзац у робочій копії. Подивіться, як змінилося сусідство виносок. Автоматична нумерація може залишатися правильною, хоча «там само» вже вказуватиме не на ту публікацію.
- Створіть два повні записи бібліографії. Не чотири записи за кількістю звернень. Перегляньте фінальний PDF і перевірте, чи текст виносок залишається читабельним.
Таку перевірку можна повторювати після кожного розділу, а не переглядати всю роботу за один раз. Важливіше за кількість виносок те, чи дозволяють вони відтворити джерельну основу вашої аргументації.
Виноски у Word і кінцева перевірка
Додавайте виноски через функцію редактора: у класичному Word оберіть вкладку Посилання та команду Вставити виноску. У польському інтерфейсі це Odwołania і Wstaw przypis dolny. У Word для Windows також працює Ctrl+Alt+F, описане в документації Microsoft. Вручну введена надрядкова цифра і текст біля нижнього поля не створюють такого зв'язку.
Редактор керує нумерацією та перенесенням виносок між сторінками. Однак він не оцінює, чи «там само» має правильне попереднє джерело, чи автор справді написав указану книжку та чи сторінка відповідає цитаті. Це потрібно перевіряти в тексті й джерелі. Перед зміною стилю або конвертацією збережіть копію з робочими посиланнями.
- Кожен запис відповідає потрібному варіанту без випадкового змішування систем.
- Автора розділу не замінено редактором книжки.
- Номер статті не видано за діапазон сторінок.
- Цитати й перефразування мають ідентифіковані джерела та відповідні локалізатори.
- «Там само» й короткі назви залишаються однозначними після перенесення абзаців.
- Відсутні дати, авторів і сторінки не доповнено здогадками.
- Кінцевий список містить повні впорядковані описи, а не копії скорочених виносок.
Якщо залишилися неузгоджені записи або складні повторні посилання, може бути корисною послуга Виправлення бібліографії та посилань у дипломній роботі. Якщо дані правильні, але виноски візуально зміщуються у файлі, доречним доповненням є Оформлення бакалаврської та магістерської роботи. Обсяг погоджуємо на підставі документа й вимог.
Поширені запитання
Чи потрібно вказувати джерело під час перефразування?
Так, якщо ви передаєте чужу думку або висновок. Я перевіряю вказання джерела як для перефразованого тексту, так і для прямих цитат. Перевірка відповідності цитати оригіналу потребує доступу до вказаної публікації.
Перефразування речення своїми словами не усуває залежності від публікації. Однак це не означає обов'язку додавати примітку до кожного речення, яке організовує ваш власний виклад.
Чи мають усі пункти в списку літератури бути процитованими?
Це залежить від вказівок та типу списку. Цитована література включає джерела, на які посилаються в тексті, за винятками, передбаченими конкретним стилем. Деякі університети допускають ширший список літератури, який також включає матеріали, використані для ознайомлення з темою. Я не видаляю такі пункти автоматично.
Робочий список знайдених публікацій ще не є остаточним списком літератури. Не додавайте непрочитані джерела лише для того, щоб збільшити кількість пунктів. У стилі APA список літератури зазвичай відповідає цитуванням у тексті.
Чи можу я замовити лише бібліографію, примітки, зміст або нумерацію?
Так. Не потрібно замовляти корекцію всієї роботи. Можна замовити лише бібліографію, примітки, форматування, зміст, таблиці, діаграми, додатки, нумерацію сторінок або адаптацію документа до вимог університету.
Це добре рішення, коли зміст уже готовий, але документ потребує технічного впорядкування перед надсиланням науковому керівнику, перевіркою в JSA або поданням в університет.
Чи виноски й оксфордський стиль означають те саме?
Не зовсім. Підрядкова виноска розміщує інформацію внизу сторінки. Вона може містити опис джерела або пояснення. Назва «оксфордський» стосується системи оформлення, часто традиційних бібліографічних виносок.
Подробиці відрізняються між інструкціями. Перед виправленням документа я перевіряю зразок, якого вимагає університет або науковий керівник, і не припускаю, що всі виноски мають виглядати однаково.
Коли можна використовувати «tamże» або «ibidem» у виносці?
Коли вимоги дозволяють таке скорочення і воно однозначно вказує на те саме джерело, що й безпосередньо попередня виноска. Якщо сторінка інша, зазначте новий номер. Якщо попередня виноска містить кілька публікацій, скорочення може бути неясним.
Після вставлення або перенесення абзацу перевірте сусідні виноски ще раз. Автоматична нумерація Word не визначає, чи «там само» досі вказує на потрібну публікацію.
Як скоротити виноску, якщо я цитую кілька книжок одного автора?
Використовуйте однозначне скорочення, дозволене потрібним стилем, зазвичай прізвище, впізнавану частину назви й сторінку. Саме прізвище з «dz. cyt.» може не пояснювати, про яку книжку йдеться.
Не потрібно повторювати повний опис щоразу, якщо інструкція дозволяє скорочення. Проте збережіть достатньо інформації, щоб читач знайшов потрібну публікацію без здогадок.
Потрібно впорядкувати виноски у вашій роботі?
Надішліть редагований документ, інструкцію цитування й зауваження наукового керівника. Уточніть, чи йдеться про один розділ, усю бібліографію або також оформлення виносок. Якщо потрібно перевірити цитати, додайте публікації чи відповідні фрагменти джерел.
За цими матеріалами я визначу, що потребує виправлення та як підготувати узгоджений запис. Зазначте термін і повідомте, чи посиланнями керує Word або бібліографічний менеджер.
Джерела правил і даних для прикладів
Зазначені інструкції описують системи окремих видавців. Послідовності посилань є власними редакційними вправами. Це не цитати з названих публікацій і не твердження, що одна інструкція діє в усіх університетах.
- Видавництво KSAP, Wytyczne dla autorów publikacji. Джерело показових правил опису та скорочення; посилання наведено в частині про повторне цитування.
- Sydor M. (2014), Wskazówki dla piszących prace dyplomowe, Wydawnictwo Uniwersytetu Przyrodniczego w Poznaniu. DOI: 10.17306/978-83-7160-725-7. Приклад справжньої книжки без цитування її тверджень.
- Marsden P. V., Wright J. D. (ред.) (2010), Handbook of Survey Research, 2-ге видання, Emerald Group Publishing. Krosnick J. A., Presser S., Question and Questionnaire Design, с. 263-313. Дані перевірено в записі редактора тому в Гарвардському університеті та в розділі, оприлюдненому автором у Стенфордському університеті.
- Boateng G. O., Neilands T. B., Frongillo E. A., Melgar-Quiñonez H. R., Young S. L. (2018), Best Practices for Developing and Validating Scales for Health, Social, and Behavioral Research: A Primer, «Frontiers in Public Health», 6, стаття 149. DOI: 10.3389/fpubh.2018.00149. Приклад номера статті та даних публікації.
- Microsoft Support, Сполучення клавіш у Word та інструкції роботи з виносками. Документація функцій програми, а не джерело університетських вимог до цитування.
